Чому під час війни важко дозволити собі відпочинок

Багато людей сьогодні живуть із відчуттям, що відпочивати «не на часі». Начебто не маєш права зупинитися, розслабитися, посміятися або просто полежати без користі. Особливо якщо навколо війна, втрати, тривожні новини, а хтось із близьких на фронті.

Психіка працює в режимі виживання, адже коли є загроза, мозок тримає нас у напрузі: будь готовий, не розслабляйся, раптом знову небезпека. У такому стані відпочинок сприймається як слабкість або легковажність. Додається і провина: «Поки я відпочиваю, інші страждають». Це не ваша черствість — це нормальна реакція на ненормальні обставини.

Є ще одна причина — звичка триматися. Багато хто взяв на себе надто багато: робота, діти, дім, допомога іншим, волонтерство. Зупинитися страшно, бо здається, що все розвалиться, але правда в тому, що без пауз психіка і тіло виснажуються ще швидше.

Важливо зрозуміти просту річ: відпочинок зараз — не розкіш і не зрада, а спосіб вижити. Це не обов’язково про відпустку чи «ідеальний релакс», іноді це 10 хвилин тиші, теплий чай, прогулянка без телефону, ранній сон. Маленькі паузи дають нервовій системі сигнал відчуття стабільності і що життя триває. Спробуйте дозволяти собі відпочинок без пояснень і виправдань: не «я відпочину, бо заслужив», а «я відпочиваю, бо мені це потрібно»! Це не робить вас слабкою людиною, а допомагає залишатися живими, чутливими й здатними далі тримати свій фронт.

У час війни турбота про себе — це теж форма стійкості, і кожен з нас має на неї право.

Катерина Гарцарік (клінічний психолог КНП СОР «Обласна клінічна спеціалізована лікарня; членкиня Всеукраїнської ГО «Міжнародна асоціація психологів та тренерів-експертів»)